Грівнел

Команда з Джеремайї, Вентомара, Йоли та Бонтануса вирішила відгукнутись на заклик допомоги від невеличкого містечка Брейтвід на острові Тускан, де під час раптового, страшного й загадкового шторму зникло те, що є серцем їхньої економіки.

Але перед тим як відправитись до самого острова, авантюристи вирішили виконати давню обіцянку Торасу Едмару, й перевезти 30 тон каменю, аби нарешті мешканці Грівнелу змогли почати будувати паркан навколо прибережної лінії, щоб вони нарешті змогли розвивати аграрний сектор Грівнелу.

В пригоду взяли з собою 11 моряків. Завдяки неймовірній швидкості нового кораблю домчали до острову менше ніж за день. За цей час Вентомар та Джеремайя встигли провести палку дискусію, а Бонтанус розповісти про половину імен своїх пацючків Йолі.

Діставшись до Грівнелу, пригодників зустрів Торас, який відразу почав бурчати, адже привезеного каменю було недостатньо. За його підрахунками їм потрібно ще 540 тон. Потім Джеремайя доклав чималих зусиль аби змусити моряків почати розвантажувати камінь, адже ті вже встигли розпити разом з Вентомаром три пляшки вина. На щастя, Джеремайя також зумів домовитись за додаткову оплату за розвантаження каменю з Торасом, який також оплатив роботу моряків за дорогу від Каменю до Грівнелу.
Через декілька годин робіт, до Вентомара підійшов молодий чоловік з солом’яним капелюшком на ім’я Джо. Той представився дрібним торговцем, який мандрує від острова до острова. Оскільки, Вентомара він відволікав від роботи, ельф вирішив розбудити Джеремайю, який дрімав на мачті кораблю. Поки це відбувалось, Йола теж перекинулась декількома словами з Джо, і навіть спробувала помацати його кармани, але на жаль зазнала невдачі. Потім настала черга Джеремайї спілкуватись з торговцем, і у підсумку тепер Джо знає де знаходиться Камінь. Ще через декілька годин роботи, пригодники розпрощались з Торасом, та відправились до наступної зупинки.

Брейтвід
Ще менше дня дороги і нарешті дістались до острову Тускан. На вигляд, місто було досить багатим, та навіть мало свій порт, де й пришвартували корабель. Вийшовши з порту відразу потрапили до центральної площі, де була розміщена велика статуя місцевій героїні, на честь якої і назвали місто. Розпитавши у місцевих дізнались, що містом керують 5 голів, з яких у місті наразі було лише двоє, одна з них переважно займалась юридичними справами, а інша відповідала за дуже велику кількість речей. Також дізнались дорогу до місцевої ратуші, куди й відразу відправились.

Біля ратуші зустрілись з вартою, яка провела пригодників до багатої кімнати для прийому гостів. Відразу ж нас пригостили водою, а Вентомар забажав чаю. Згодом, зустрілися з місцевими аристократами Торальдом та Марселлою, які ввели пригодників у курс справи. Як виявилось, місто славиться своїми коровами, а точніше м’ясом з них. Спробувати його викликалась лише Йола. Після декількох запитань, Бонтанус, Вентомар та Джеремайя вирішили відправитись на місце подій, а Йола лишилась чекати свого стейку, який коштував аж 50 золота.

На місцевому ранчо, пригодники зустріли доглядальницю. Та їм розповіла, що в ніч трагедії чула голосні звуки барабанів та грому. Також дізнались, що одна з корів бачила все на власні очі й зараз перебуває в окремому місці, адже була дуже налякана, тож Бонтанус виявив бажання поговорити з нею.

В той же час, Йола дочекалася свого стейку, і також забажала аби їй зробили масаж. Через трохи їй цього виявилось недостатньо, і вона попросила аби до неї в кімнату покликали барда, аби той заспівав пісню про Чорну Бороду. Через деякий час, двоє вартових приволокли одного з місцевих бардів, який на вигляд був одним з найдешевших. Про те Йола на цьому не зупинилась, і вирішила поділитись своїм стейком з своїми трьома новими друзями. Двоє вартових на ім’я Бріс та Брік, були настільки зворушені добротою Йоли, що Бріс навіть пообіцяв покликати її на хрестини своєї доньки.
Після цього Йола повернулась до своїх друзів-авантюристів, які вели палку бесіду з коровою. На жаль, з корисної інформації з’ясували лише що створіння які викрали корів стояли на двох ногах та були набагато більшими за них.

Невдовзі вирішили йти за слідами, які залишили викрадачі та які вели глибоко до лісу. Йдучи декілька годин, вийшли на галявину де розкинули табір чимала кількість мінотаврів. Йола та Вентомар вирішили підкрастись до трьох великих мінотаврів, які були вкриті рунами. З їхньої розмови дізнались, що насправді корів ніхто не викрадав, а вони були перетворені в мінотаврів.

Повернувшись до Джеремайї з Бонтанусом вирішили мирно поговорити з ватажками мінотаврів. Переговори вів Джеремайя, а Йола загравала до жінки-мінотавра, яка дуже їй сподобалась. В підсумку вирішили стати на їхню сторону, адже ті були під впливом прокляття та перебували у рабстві. Ватажок мінотаврів Граксос за допомогу пообіцяв віддати магічну діадему, якою він зняв прокляття зі своїх братів та сестер, а також попросив щоб та не потрапила назад до рук місцевої влади.

На цьому моменті вирішили розділитись на дві групи, адже мінотаври сказали що на заході є маленький острів, де вони тимчасово можуть переховуватись. Тому перед пригодниками на цьому моменті стояло дві цілі, забрати корабель з порту, та довести мінотаврів до місця зустрічі, щоб розпочати їх перевезення. Вести мінотаврів викликався Вентомар та Бонтанус, а Джеремайя та Йола вирушили назад у місто.

У лісі

Гарно замівши сліди від табору, та почекавши поки мінотаври стануть у свої формацію, у формі зірки, вирушили до берега, де Вентомар та Джеремайя домовились зустрітись.

Вентомар дуже переживав, що мінотаври лишають за собою багато слідів, тож вирішив використовувати сили елеманталізму щоб їх приховати, через що був дуже виснажений.

Діставшись місця зустрічі, пройшло чимало часу, тож Бонтанус та Вентомар зрозуміли, що щось пішло не так, й вирішили самі відправитись до міста. Щоб пришвидшити дорогу, вирішили пошукати їздову тварину, але знайшли лише ведмесича. На щастя, Бонтанус дуже добре вміє ладнати з тваринами, тож разом з Вентомаром, осідлавши ведмесича, вони відправились до міста.

У місті

Поки інша група вела мінотаврів до точки зустрічі, Йола та Джеремайя вже дістались до околиць міста. Перед тим як зайти до нього, вирішили замаскуватись за допомогою навичок Йоли. Джеремайя тепер виглядав як справжній гусар, а Йола як маленький ент. По дорозі до кораблю, біля порту було розкинуте шатро, біля якого зустріли одного зі своїх моряків, який уже був доволі п’яний. Від нього дізнались що моряки дуже поважають Вентомара, та вважають Джеремайю дуже добрим та спокійним. Навички маскування Йоли були настільки хорошими, що моряк до кінця не міг впізнати Джеремайю, й це відбувалось доти поки той не зняв з себе грим. Як виявилось, вартові розкинули шатро спеціально для нашої команди аби влаштувати їм свято. Їм це вдалося, через що вся команда моряків було п’яною, що дуже розізлило Джеремайю. При спробі вивести моряків з шатра, пригодники були зупинені вартовими, через що почався конфлікт. Капітан варти всіляко сперечався з Джеремайєю і сказав що всі подальші переговори потрібно вести з місцевими головами.

Прийшовши до того ж приміщення, де й почалася пригода, Джеремайю та Йолу зустріли Торальд та Марселла. Всіляко віднікуючись, переговори з ними зайшли в глухий кут, тож пригодники були змушені зустрітися з головою торгової гільдії – Каллі. Вона виявилась дуже поважною та гордовитою жінкою, яка не дивлячись на вмовляння та аргументи Джеремайї твердо стояла на своєму та не хотіла відпускати команду без жодної інформації про зникнення корів, адже основним аргументом пригодників, було те, що команда розділилась й домовилась зустрітись на західному узбережжі острову. Репліка за реплікою, аргумент за аргументом, і переговори вже переросли у сварку, нерви були на межі, і першою хто не витримав виявилась Йола, яка проігнорувала попередження вартового й захотіла піти. Завдяки своїм неймовірним акробатичним навичкам, вона змогла прудко пройти повз вартового, що блокував вихід, а Джеремайя ефектно вистрибнув у вікно й розпочалась погоня.

Легко відірвавшись від переслідувачів, нарешті добігли до шатра з моряками. Джеремайя ефектним рухом меча розрізав шатро з обох боків, що звісно ж привернуло увагу вартових й розпочалась бійка. На щастя Йоли та Джеремайї, в той же час до порту прибули наїзники на ведмесичі, Вентомар та Бонтанус швидко зрозуміли що щось пішло не так, й приєднались до бійки.

На жаль, неконтрольований ведмесич, який був страшенно голодним, виявився дуже близько до одного з наших моряків, в результаті чого нещасний загинув. Всі інші моряки, яких намагалися викрасти вартові, були врятовані пригодниками, й труп товариша завдяки зусиллям Джеремайї було врятовано саме перед тим як ведмесич хотів розпочати свою вечерю.

Адреналін від такого неймовірного розвитку подій швидко отверезив команду й ті чимдуж помчали до місця зустрічі з мінотаврами. На щастя, вартові не погналися за «Вороном», адже були зайняті агресивно налаштованим ведмесичем.

Допомігши мінотаврам доплисти до маленького острову, який навіть не позначений на карті, мінотаври виконали свою частину угоди та віддали пригодникам два магічні предмети (діадему та кастети).

Вже пливучи додому, у кожного був нестерпно неприємний післясмак, з одного боку, ми тепер маємо потенційних союзників, і не аби-кого, а міфічних мінотаврів, але ціною цьому стало життя одного з наших моряків, та прямий конфлікт з Брейтвідом.