Дисклеймер: те, що виділено курсивом, правдива та уточнена інформація для гравців. Персонажі знають лише те що написано звичним шрифтом і без дужок.

Примітка ДМ-а: ^^^ Увага! ^^^

Пригодники звично зібралися на "Вкраденому щасті" за закликом Вільяма: попередня розвідка на Роуку дала розуміння, де шукати стародавню ельфійську реліквію (скрижаль безсмерття), однак після останньої пригоди охорона на острові явно посилилася, тож домовилися рухатися обережно і без привертання уваги.

Дорога зайняла два тижні. Пірс зустрів не дуже дружелюбно: першим, кого побачили пригодники, були охоронці, які голосно допитували та штурхали якогось чоловіка. Цікавість брала гору, але авантюристи все ж обережно обійшли цю потасовку.

Про загальну ж обстановку на острові вирішили сходити розпитати у баби Зельди — місцевої продавчині маг айтемів. Трішки поговорили з нею, трішки закупилися, і вже на вулиці зіткнулися з тим самим чоловіком, якого діставали ельфи-охоронці.

Чоловік виявився знайомою декому нежиттю на ім'я Гниль. Побачивши Марселін, він почав кликати її начальницею. Слово за словом стало зрозуміло, що Гниль зі своїм другом теж прийшли по дну на Роук за ельфійськими скарбами (скрижаллю), які знаходяться в печері (в залі якої за попередньою розвідкою знаходився дракон) на іншій стороні острова під охороною ельфів. Їм було доручено "начальницею" дістатися до печери і забрати якийсь скарб (скрижаль), однак в міру низького інтелекту, особисто Гниль лиш постійно потрапляв в руки охорони, проте його вважали простодушним дурником і відпускали.

Авантюристи вирішили взяти Гниль з собою, адже він знав, як непомітно підплисти до печери, яка цікавила і пригодників. Переночували і з самого ранку, погрузившись у шлюпку, рушили до печери.

Берег, до якого причалили, був піщаним. Вдалечині виднівся вхід з одним охоронцем, а пісок перед печерою виглядав достатньо підозріло — немов сипучий (там живе великий піщаний черв'як?? щось дуже страшне і небезпечне). Тож далі шлях продовжився над землею — по скелям, які і ховали цей вхід. Гниль взяли з собою і недаремно — в критичний момент він відволік охоронця, і пригодники змогли непомітно проникнути всередину.

Рухалися максимально тихо, ховаючись у власних тінях. Коридор вів до одних дверей, за якими, скоріш за все, і були скарби (дракон і скрижаль). Перед дверима стояли ще два охоронці, але виглядало так, що вони чекали на перезмінку. Коли ельф з вулиці прийшов до дверей, а інші пішли, авантюристи дуже по-тихому заламали-вирубили того самотнього охоронця.

Вільям першим спробував зазирнути за двері, і раптово втратив пам'ять за останній тиждень. Марселін, яка оглядала непритомного охоронця, помітила на його тілі татуювання у вигляді дивної руни, і спробувала зазирнути за двері з охоронцем на руках. Спрацювало, захист не стрігерився.

Шляхом проб і помилок зрозуміли, що щоб зайти в кімнату, необхідно мати це татуювання на собі — кожному довелося вирізати його на шкірі.

Зайшли в кімнату, яка виявилася величезною залою, в якій спав величезний червоний дракон. Він був скутий трьома мітриловими ланцюгами. Навколо шастала охорона, яка охороняла реліквію в центрі (дракона, на спині якого була скрижаль). План рухатися по-тихому провалився, коли броня Марселін почала дзвеніти занадто гучно, і авантюристи вступили в бій з ельфами (і ланцюгами).

Бій був програний майже одразу. *Ельфи не давали спуску, почали класти пригодників один за одним, однак одразу і великодушно стабілізовували. Зрештою, настав момент, коли лежали майже всі, окрім Марселін, і коли пригодники очуняли, то зрозуміли, що нічого не пам'ятають і що лишилися без речей.

Марселін прокинулася на невідомому острівці, поруч з яким стояв поламаний корабель, і лиш з божою поміччю змогла дістатися додому.

*Ельфи не давали спуску, мітрил було не так просто зруйнувати, а дракон, на спині якого і була скрижаль, був несильно дієздатним. Зрештою впали всі, окрім Вільяма та Марселін, які теж були на останніх подихах. Зі сторони входу вже було чути підкріплення, останній ланцюг ніяк не піддавався, і місія була майже провалена.. однак Вільям зміг розтрощити ланцюг своєю фінальною атакою, дракон вирвався, схопив безсвідомну Марселін, одного з ельфів і полетів геть, лишаючи Роук далеко позаду.

Всіх впалих авантюристів стабілізували і стерли їм пам'ять про все, що пов'язано зі скрижаллю, драконом, Роуком, Архікракеном і Кверансісом. Опісля наплели їм історію про якусь хворобу на острові, побажали гарної дороги і без всіх маг айтемів погнали в шию на їхній корабель.

Дракон же відніс Марселін та ельфа на край Чорного моря, до печери, в якій колись, певно, жив. Печера була заповнена скарбами та золотом, також в ній був маленький поламаний кораблик. Дракон махнув на золото, як подяку за звільнення, і полетів, лишивши Марселін та ельфа на самоті.