Пригодники: Валеріан, Бонтанус, Бузько, Ранрок, Мікардо

Після короткої, але змістовної розмови в таверні завдання знайшло своїх виконавців. На прохання Базиліски було сформовано експедицію на острів Мікалорій — віддалену й небезпечну точку в межах Меррудського трикутника. Метою походу став пошук і доставка нитчастого флуарісу — рідкісної рослини, що росте лише на цьому острові.

Втім, окрім основного завдання, з’явилася й додаткова домовленість: повернутися не з порожніми руками, а з ящиком-другим білопеня — на радість Лілі та всім завсідникам таверни.

Перед відправленням герої завітали до Базиліски, аби розпитати про деталі. З головного дізналися, що потрібні нитки ростуть безпосередньо під шапкою гриба.

Потрапивши до трикутника, команда стала на якір, щоб з’ясувати, на якому саме з островів ростуть потрібні гриби. Поки Мікардо намагався орієнтуватися за зірками, використовуючи свої знання, Бузько намагався привернути увагу чайок, що пролітали повз. На жаль, Мікардо давно не користувався секстантом та картою, тож йому не вдалося впоратися з навігацією. Проте, на щастя, Бузько приманив їжею одну з чайок, яка й вказала шлях.

Коли шлюпки вже спустили на воду і всі вмостилися в них, на авантюристів неочікувано напали морські чудовиська. У цій сутичці Мікардо довів, що володіє сокирою значно вправніше, ніж секстантом, хоча й інші герої не відставали — кожен по-своєму приносив користь у битві.

Бій закінчився на користь пригодників, проте він виявився занадто виснажливим для Мікардо. Він вирішив залишитися на кораблі з моряками, тож четверо інших учасників вирушили до берега на шлюпці самостійно.

Мікалорій зустрів авантюристів, повністю виправдовуючи свою назву: спори грибів розросталися навіть в океані, і склалося враження, ніби острів постійно розширюється. На березі пригодники знайшли рештки невідомого, від якого залишилися лише кістки та кілька дрібних речей. Поруч росли маленькі й дуже милі гриби, на які мандрівники спочатку не звернули уваги. Проте, як з’ясувалося, це були гриби-паразити: вони невпинно діляться навпіл, тож не встигнеш і оком змигнути, як один перетворюється на два, два — на чотири, вісім і так далі. Вирішивши не випробовувати їхню здатність до розмноження, герої швидко струсили їх і пішли далі.

Завдяки здібностям Бузька вдалося визначити, який саме гриб потрібен команді. На щастя, цей екземпляр був настільки величезним, що його було видно з будь-якої точки острова.

Пройшовши трохи далі, вони несподівано зустріли піксі. Поспілкувавшись із нею, з’ясували, що вона — донька архіфеї Фейлари, з якою у Валеріана укладена угода. Обмінявшись люб’язностями, Бузько подарував їй квіточку, а вона натомість віддячила йому особливою квіткою. Згодом піксі уклала договір з Ранроком: він мав допомогти їй забрати насінину велетенського гриба, а вона натомість допоможе їм у пошуках ниток. Також герої помітили великий пухнастий гриб близько двох метрів заввишки, з яким Бузько одразу почав обніматися.

Діставшись велетенського гриба, верхівка якого губилася десь у небі, піксі скористалася магією і надала Ранроку здатність літати. Приблизно за 30 хвилин польоту той дістався вершини, де зібрав нитки та знайшов насінину. Дорогою вгору він помітив дивне створіння, яке збудувало собі невеличку хатинку прямо всередині гриба.

Спустившись, Ранрок показав насінину. Бузько теж захотів таку, тому уклав власну угоду з піксі: вона дарує йому можливість літати в обмін на послугу в майбутньому. Невдовзі Бузько теж успішно здобув собі насінину.

Поки тривали ці польоти, Бонтанус не гаяв часу і вирішив набрати грибів, про які просила Лілі. У результаті і ниток, і білопенів вдалося зібрати значно більше, ніж планувалося, та, як кажуть, the more, the merrier, тож виконавши поставлене завдання, пригодники вирушили додому.