Учаснки: Ранрок, Мікардо, Валеріан й новий учасник Нетьяніс

Зібралися ми в нову вилазку на острів Шудан.

Покликав нас Валеріан за покликом його богині Блібдулпулп — віднайти втрачений артефакт.

Як завше, ми взяли 10 моряків і молилися богам про гарну подорож.
Ранрок пожертвував 40 золотих і молився Амберлі.
Мікардо помолився Амберлі й пожертвував 50 монет.
А Валеріан попросив допомоги й пробачення у богині Блібдулпулп і теж пожертвував 40.

Відправилися на острів Шудан. Нас переслідувала велика спека, і багато моряків отримали опіки. Також нашу подорож супроводжували нещастя: постійно щось ішло не так — то падали з рук речі, то вітрила не слухалися.

Та молитви до богинь нас таки захистили, і ми дісталися острова Шудан.

Направилися ми до міста Оролунга з Затоки Порятунку, як і завжди. Ми добре знали частину маршруту, тому рухалися швидко. Ранрок, Валеріан і Мікардо пробували полювати — щось таки вдавалося вполювати. Мікардо викликався приготувати їжу, але, на жаль, йому не щастило, і вся вона згоріла.

Протягом подорожі Ранрок зміг знайти магічний артефакт на дні. Ми пірнули й побачили там скелета в магічному одязі. Знищили його й зібрали одяг, що сам відновлюється.

Висадившись біля річки, ми пішли в джунглі шукати місто, яке нам було потрібне.

Коли йшли, помітили шум у лісі: побачили там двох циклопів, які хотіли забрати вбитого динозавра в ельфійки. Виглядали вони недружньо.

Ми вирішили допомогти ельфійці. Ранрок зачаклував прискорення на Мікардо. Циклопи були сильні, але неповороткі, тож Валеріан і Мікардо впевнено з ними розібралися.

Так ми познайомилися з Нетьяніс (скорочено — Ніс), ельфійкою, яка в джунглях шукала якихось піратів, що забрали у неї магічні артефакти. Вона якимось чином потрапила на острів Шудан і, як виявилося, досить багато про нього знала.

Ми продовжили подорож у пошуках міста. Дорогою побачили птеродактилів, що пробували з’їсти тіло якогось пірата. Ніс і Ранрок створили ілюзію тиранозавра, що налякала літаючих динозаврів, і ми знайшли на тілі пірата пістоль, кулі та трохи золота.

Ми довго не могли знайти, де саме те місто, але Мікардо з дерева таки побачив шлях. Ми вирішили зробити привал перед тим, як іти далі, й виступити зранку.

Прийшовши на місце, ми побачили не місто, а велику піраміду. Вона була оточена дуже сильною магією: магія забороняла будь-яку телепортацію й політ.

Нам довелося самим піднятися до вершини піраміди й пройти випробування.

Перше випробування — колючі ліани, які завдають шкоди, якщо проходити повз них.
Ельфійка Ніс гордо пройшла крізь них, отримавши всі рани на себе. Ранрок попросив Мікардо понести його, а сам захистив Мікардо закляттям захисту. Так само пройшов і Валеріан.

Ніс помітила маленьких духів, які мали по дві квіточки — і їх ліани не чіпали.

Наступне випробування — сходи, які були крихкі. Ніс була першою, хто пішла по них, але вони виявилися непрохідними. І тут вона знову побачила маленького духа, який ще мав пір’їну. Ніс запропонувала, що нам потрібно їх зібрати.

Ми всі спустилися й вирішили вирушити в ліс. Через багато спроб і 4 години нам нарешті вдалося знайти пір’їни й квіти, і вони магічним чином допомогли: ми пройшли дві попередні перешкоди без проблем.

Третя перешкода була дорогою зі змій. Ми помітили, як духи б’ють змій квітками й хапають їх — і це дозволяє їм пройти. Неохоче ми всі зробили так само, і це дало змогу пройти далі.

Усередині ми побачили давню розумну нагу Саджу. Валеріан чесно сказав їй, за чим ми прийшли, і що це — бажання богині. Нага Саджа відповіла нам на наші питання: сказала, що вона теж хоче знищення Рас н’Сі й допоможе нам у цьому. Сказала, що він не може померти від старості, але не є безсмертним у повному сенсі. Також сказала, що “соул-кетчер”, про який ми питали, ймовірно, він уже створює.

Щоб пройти далі, Саджа сказала, що треба перемогти її, — і почався поєдинок. Вона застосовувала дуже сильне вогняне заклинання, що завдавало багато шкоди. Змія виявилася дуже сильною й розумною: за одну атаку вона могла завдати шкоди, яка вбила б Ранрока одразу.

Ми разом змогли добре її притиснути, і тут нага перетворилася на чотирьох наг — і продовжився запеклий бій. Мікардо й Валеріан декілька разів падали непритомні, але таки змогли справитися з ворогом.

Валеріан знайшов артефакт, який шукала його богиня, і ми, змалювавши місто, відправилися до корабля Вільного Порту й додому.

Ельфійка Ніс вирушила разом з нами.