Пригодники: Нетьяніс, Валеріан, Марселін, Джеремайя

Минали тижні, що складалися в місяці, та видіння Істишії не полишало думок Нетьяніс. Разом із ним — і слова з давнього манускрипту, знайденого під час дослідження зв’язку водних ґенасі з Лордом Води. У тексті згадувалися вони самі та могутні духи-меріди.

Нетьяніс оголосила про намір продовжити пошуки — з’ясувати природу й походження духів і наблизитися до розуміння волі Істишії. Вона закликала всіх небайдужих приєднатися до експедиції, адже шлях обіцяв не лише відповіді, а й зустрічі з силами, що формують саму сутність води. До неї приєдналися Валеріан, Джеремайя та Марселін.

Помолившись перед статуєю Істишії, Нетьяніс отримала від нього маленький браслет із води, що безперервно циркулювала навколо її кисті. Інші пригодники також помолилися й вирушили в дорогу.

Дорогою їх зустрів патрульний корабель Азварії. Поспілкувавшись із ними та пояснивши причину перебування на землях імперії, пригодники отримали від драконідів тимчасовий дозвіл на перебування на їхній території.

Прибувши на Острів Самотності, вони вирушили тією ж дорогою, якою йшли вперше (див. звіт "Острів Самотності"), до старого, зруйнованого часом храму Істишії.

Спустившись униз, вони знову натрапили на ті самі водяні басейни, які свого часу зупинили попередню групу пригодників. Проте цього разу Нетьяніс знала закляття, що дозволяло дихати під водою, тож ця перешкода вже не становила проблеми.

Звернувши увагу на виїмку в стіні, на якій збереглася лише частина напису — "Ібн", Марселін вирішила зазирнути до свого довідника "Про водних елементалів". Там вона знайшла згадку про водного елементаля на ім’я Сах'Амаріс ібн Зурад аль Мавадис (*примітка ДМ-а: ну майже)) "Зуррат аль-Мавадж"). Згідно з описом, під час лихоманки амберлістів (коли всі її послідовники пливли на Захід) він уклав угоду з культом радикальної богині (Амберлі) — вчинок, нетиповий для елементалів. Сталося це під час великої Схизми.

Кілька разів уголос промовивши ім’я елементаля, група раптово опинилася у великій, гарно оздобленій кімнаті, в центрі якої знаходився водяний портал. Скориставшись ним, пригодники перенеслися до темної базальтової печери.

Блукаючи лабіринтами цієї печери, вони зрештою потрапили до просторої зали, в кінці якої, в темному кутку, лежав закутий у ланцюги водний ґенасі.

Полікувавши й звільнивши ґенасі на ім’я Ірвел, пригодники не мали часу на розмови — з води повстало кілька мерідів (*примітка ДМ-а: мерідчиків), які одразу напали.

Після важко здобутої перемоги авантюристи змогли трохи перепочити й дізналися від Ірвела, що він разом із братами та сестрами проводив ритуал за волею Істишії.

Проте щось пішло не так: народилися двоє братів, які виявилися зовсім різними. Один із них вирушив кудись на південь, а інший — Сах'Амаріс — зрадив ґенасі, прийнявши Амберлі та отримавши силу, завдяки якій став джином.

Після відпочинку пригодники вирішили провести мінімальну розвідку, адже знали лише те, що Сах'Амаріс перебуває у своєму підводному палаці, і можливо тримає там інших ґенасі. Керуючись відчуттями Ірвела, вони потрапили до величезної зали з телепортаційним колом. Дослідивши її, пригодники з’ясували, що в стелі є місце для ключа, який необхідний для активації телепорту — проте сам ключ ще потрібно було знайти.

Пропливши трохи далі, група натрапила на склад, захищений Alertами а також на ще одну кімнату, де, ймовірно, знаходився ключ. Джеремайя непомітно пробрався всередину й справді знайшов його. Однак ключ охороняла неймовірно велика (розміру гаргантюа) та страхітлива істота.

Вирішивши, що розвідки достатньо, пригодники забрали речі зі складу та якнайшвидше вирушили назад додому, забравши із собою на Камінь легендарного водного ґенасі.