Острів, який колоністи називають Новий Істрен, а місцеві — Брайлін, лежить у напрямку Істрена і був колонізований кілька поколінь тому. Формально він підпорядковується Істрену, однак фактично керується місцевим правителем — лордом Альбертом фон Реймаром, який поступово перетворює острів на напівнезалежну силу. Основою економіки є видобуток торфу з західних боліт — стратегічного ресурсу, що постачається в Істрен і використовується як паливо для кузень і флоту.

Острів розділений між двома ворогуючими силами. Захід контролюють колоністи з Істрена: тут розташовані порти, укріплення, дороги та основні торф’яні розробки. Схід належить місцевим племенам — народам із клановою структурою та культурою, тісно пов’язаною із землею. Вони жили тут задовго до прибуття колоністів і не визнають їхньої влади. Між цими сторонами триває затяжна, жорстока війна: рейди, засідки, спалені поселення та взаємне винищення стали нормою. Обидві сторони вважають себе правими, і конфлікт давно вийшов за межі політики, перетворившись на особисту ненависть. Відомі випадки повного знищення сіл без пощади — фактично обидві сторони ведуть етнічні чистки, просто називають це по своєму.

Попри це, існує спільна загроза, яка змушує їх іноді співпрацювати. Північ острова поглинув аномальний туман, що з’явився десятки років тому з невідомого джерела. Він не розсіюється, не залежить від погоди і повільно розширюється, знищуючи все на своєму шляху. Разом із ним зникли цілі поселення, дороги, маяк. Усі, хто заходив у туман, не повернулися. Звідти виходять аберації — неприродні істоти, що не піддаються звичній логіці. Свідки говорять про гігантські тіні в серпанку, про звуки важких кроків і скреготу, а також про істот, схожих на викривлені форми життя: величезні комахи, щупальця, слизькі маси і спотворені тварини.

Щоб стримати цю загрозу, створено Лінію Сторожі — смугу укріплень уздовж межі туману. Вона складається з фортів, веж і спостережних постів. Західну частину утримують колоністи, східну — місцеві, але в зонах перетину розташовані спільні форти зі змішаними гарнізонами.

На острові діє негласне правило: не атакувати форти лінії сторожі, адже її падіння означатиме загибель для всіх.

Торгівля на острові також розділена. Колоністи активно експортують торфта руду через свої порти, де діє чіткий контроль. Місцеві ж торгують обмежено — хутром, травами, смолами та ремісничими виробами, переважно через посередників або у власних укріплених бухтах. Прямий контакт із ними вважається ризикованим.

Географічно острів контрастний: захід — це сирі болота з осокою, мохами і стоячою водою; схід — густі ліси, пагорби і більш природне середовище, яке місцеві використовують як захист. Узбережжя скелясте, з численними бухтами, а вологість і туман — постійні супутники життя.

Лорд Альберт фон Реймар — холодний, раціональний правитель, який мислить категоріями користі і контролю. Він не схильний до емоцій і розглядає війну як інструмент досягнення мети. Його довгострокова ціль — повне знищення місцевого населення і встановлення беззаперечного контролю над островом. Однак він не може діяти відкрито без підтримки Істрена. Тому йому потрібна легітимна причина — аргументація, яка дозволить представити ескалацію як необхідний і виправданий крок. Лише за таких умов центр надасть йому більше військ і ресурсів.