Спроби повернути сестру Марселін на Камінь продовжуються. Цього разу Марселін зібрала команду з Джеремайї, Джейкоба та Ларі, що відплисти на Валінор, де за словами Байди Міруель лежить хвора та беззахисна, в той час як після зради на неї полюють сумнозвісні Слуги Безодні. Тож часу було мало, і спорядившись, пригодники одразу рушили до цілі.

Однак вже на підпливі до острову, їм довелося зробити невелику зупинку, адже в темних водах Чорного Моря барахталася людина. Потопельника витягнули на борт, паралельно ще оминули грозу, і після невеликого знайомства з'ясувалося, що бідолага повністю втратив свою пам'ять, але не характер та ім'я. Він представився Септимусом, і волею долі мусив доєднатися до авантюристів в їх місії.

Спершу їхній шлях лежав до поселення куатоа. Старійшина розповів, що останнім часом їхні справи йдуть так собі, бо до острова припливають як не харадці, так прямо із хвиль виходять невмерлі, і всі вони засіли в лісі, тож тепер ходити через нього стало небезпечніше.

Поки інші розмовляли зі старійшиною, Септимусу з'явилося видіння про харадців та амулет з чорною перлиною і — яке щастя — прямо в цьому поселенні знаходилася статуя Блібдулпулп, на шиї якої і висів амулет зі спогадів. Тож недовго думаючи, він його підмінив і після того знову доєднався до решти.

Колективно вирішили, що ліпше наштовхнутися на Харад, ніж на невмерлих, тож авантюристи попрямували стежиною до свого давнього друга Олега-Сергія-Ігоря — біхолдера, який і доглядав за Міруель. Дорогою їм зустрівся блокпост зі вже знайомими ельфами (жінкою, загін якої пригодники врятувала на острові циклопів, і чоловіком з Кортану), але повз них вдалося проскочити.

Вже приблизно на виході з лісу пощастило дізнатися, що з невмерлими Міруель шукає і ліч Корджах, тож довелося поспішити до закинутого корабля на березі — сховку біхолдера.

Там на них чекав Гниль, Сергій та справді хвора Міруель. Гниль лишили на варті, поки оглядали потерпілу, і за висновками огляду стало зрозуміло, що Корджах підкинув в тіло Міруель якогось глиста, який пожирає її зсередини і не дозволяє магічно полікувати. Септимусу в цей час з'явилося ще одне видіння з ельфами, серед яких був такий же хворий, як Міруель, та інший, хто буквально витягав з постраждалого цю погань хірургічним шляхом.

Поки всі оговтувалися від інформації, знадвору почувся рев кита: це священна тварина Блібдулпулп з її дорученням відправилася на полювання за крадієм. Але амулет, як виявилося, має здатність ховати того, хто його носить, від магічного впливу, тож Септимус був у відносній безпеці з ним. Однак прокляття та мітка вже діяли, і щоб заслужити прощення богині, необхідно було повернути амулет та зробити достойний вчинок для Блібдулпулп.

Опісля свій дуже розумний хід зробив Гниль: коли на горизонті з'явився Корджах і запитався "а де начальниця", Гниль без жодної думки показав на корабель, і авантюристам довелося вступити в бій з його армією.

В ході битви з'ясувалося, що Септимус якимось чином встиг насолити і Корджаху. Тим не менш, його першочерговою ціллю була Міруель, але напад вдалося відбити, хоч і ціною життя Сергія.....

Далі Сергія поховали та рушили назад вже з Міруель. По дорозі все ж зупинилися біля блокпосту ельфів та переговорили з ними стосовно долі Септимуса. Ті розповіли, що самого чоловіка не знають, але в їхньому бортовому журналі був вказаний такий собі Септимус як провідник в Ому. А загалом ельфи тут зазнали кораблетрощі, тож всього лиш шукали телепортаційне коло на Роук, яке знаходилося десь в цих лісах.

Також стояло питання долі Міруель: за підрахунками в такому стані вона протягнула б максимум тиждень, та й за нею досі полювали Слуги Безодні. А ельфи погодилися забрати її на Роук, таким чином сховати її там та повністю вилікувати, як вдячність за свій порятунок в минулому. Тож було вирішено віддати Міруель їм та сподіватися на краще.

Щодо прокляття Блібдулпулп, то куатоа в поселенні розповіли, що прощення можна заслужити вбивством такого собі Басканта та ельфів. Але поки це завдання вирішили лишити на майбутнє..