Пригодники: Валеріан, Ранрок, Мікардо
Перед тим як вирушити у непередбачувані води Чорного моря, наші авантюристи традиційно звернулися до Богів за благословенням. Поки більшість закликала до милості Амберлі, юний паладин Блібдулпулп Валеріан вирішив принести пожертву власній богині. Проте трапилося дещо вельми тривожне: богиня не прийняла дар і повернула золото назад, що неабияк спантеличило молодого воїна та кинуло тінь сумніву на початок місії.
Попри цей знак, команда у складі одинадцяти моряків відправилася до недосліджених залишків міста Мезро. Шлях пролягав крізь звичні аномалії Чорного моря, але сама дорога до руїн пройшла напрочуд спокійно.
Прибувши до східної частини міста, герої за допомогою альпіністського спорядження дісталися будівлі бібліотеки. Попередній огляд виявив там кілька тіл найманців із «Рогачів». Щойно Ранрок торкнувся однієї з книг, у центрі зали спалахнуло магічне коло телепортації, з якого з’явився старий бібліотекар Пліґо
Під час бесіди з’ясувалося, що саме він розправився з найманцями, які намагалися вкрасти знання, а також те, що загадкова Мерлі викрала у нього цінний Ioun Stone. Крім того, Пліґо підтвердив, що Рас-Нсі зараз збирає армію нежиті в руїнах міста Ому.
Загону вдалося вмовити бібліотекаря прочитати одну з книг в обмін на обіцянку відремонтувати двері. Зі знайденої книги мандрівники дізналися наступне:
«Колись Рас-Нсі був наймогутнішим серед Борайя — обраних чемпіонів, чиїм славетним генералом він виступав. Як геніальний полководець, він здобував нищівні перемоги в кожній битві проти нежиті, проте бачив, що поразка неминуча, адже його власне військо невпинно тануло. Тоді він прийняв фатальне рішення — звернутися до темного мистецтва некромантії. Це врятувало Мезро, але бог Уптау та інші Борайя визнали такий крок зрадою й навіки вигнали його.
Рас-Нсі знайшов притулок у джунглях Шудау, в місті Ому, де швидко став абсолютним монархом та очолив власний культ. Його послідовниками стали змієподібні істоти, чиї спільні ритуали докорінно змінили саму природу Рас-Нсі, дарувавши йому зловісне безсмертя. І хоча місто Ому вже давно лежить у руїнах, Рас-Нсі й досі панує там, непідвладний плину часу.»
Завершивши розмову, Пліґо виявив свою сувору вдачу, виставивши ультиматум: або авантюристи віддають магічний предмет, або не покинуть це місце живими. Пожертвувавши річчю, група рушила далі на північ, де натрапила на башту, заселену дивними мавпоподібними істотами.
Дорога вздовж мурів привела групу на захід, до табору «Рогачів». У місцевій таверні герої зустріли Джарека, одного з братів-власників закладу. Від нього вони дізналися про небезпечних комарів у джунглях та спеціальний спрей-антидот, який продає торговець Тул. Джарек та його брат виявилися справжніми майстрами броварства і навіть погодилися переїхати на Камінь, якщо авантюристи допоможуть їм із будівництвом та інвестиціями для нової таверни.
Згодом група відвідала крамаря Тула.
Окрім купівлі спрею, Ранрок зміг проявити свої здібності, знявши прокляття з дорогоцінного каменя, що пропонував торговець. Вдячний Тул пообіцяв підготувати свій найцінніший артефакт до наступного візиту.
На завершення візиту до табору, авантюристи зустрілися з лідеркою найманців Аннабонні, яка доручила їм ліквідувати «навіженого бібліотекаря» Пліґо, обіцяючи за це щедру винагороду.
Коли сонце почало сідати, загін зупинився на перепочинок у торговому районі. Проте сон був перерваний нападом десятків невмерлих, що відчули живу плоть. У самий розпал битви несподівано з’явилася Мерлі, яка "допомогла" розправитися з нечистю і рушила далі до Великого Базару. Там відбулася чергова зустріч: Мікардо та Ранрок уклали з Мерлі угоду, згідно з якою вона погодиться на побачення, якщо герої знайдуть для неї Ioun Stone of Fortitude.
Ще трохи обшукавши територію рушили назад до "Старого Ворона". Зворотний шлях додому знову виявився непростим через лютий холод — чергову аномалію моря, від якої постраждали двоє моряків.
Під час зупинки у Вільному Порті домовились з ювеліром що той забезпечить продаж унікального меча, за умови що ми принесемо тому коштовного каміння на загальну вартість 500 gp. Картограф в свою чергу, отримав решту мапи та висловив неабиякий інтерес до отримання карти таємничого міста Ому.
Нарешті, повернувшись на Камінь, Валеріан віддався дослідженням у бібліотеці, де йому вдалося розкрити нову важливу інформацію.