Класифікація елементальних духів води
Автор: Ґарумак Хвильнобровий, чарівник, дослідник Океанії та колишній радник при трьох ... .
Книга знайдена у вітальні вежі Лумінарія МельʼАльстар. Том охайний, без захисних печатей, із помітками на полях — очевидно, призначений для гостей і учнів. Написана зрозумілою мовою, без таємних формул, але з чітким знанням предмету.
Вода — це не стихія спокою.
Так вважають лише ті, хто бачив її з берега.
За роки мандрів узбережжями, глибинами й магічними водоймами я навчився одному: водяні духи не є єдиним народом, не єдині в норові й не зводяться до бездумної сили. Дехто з них памʼятає народження течій, інші — лише звук наказу, вкладеного в броню.
Ця праця не є гримуаром і не є казкою. Вона — спроба впорядкувати спостереження про елементальних духів води, яких мені довелося бачити, викликати або, в найгірших випадках, пережити.
Water Weird — Служитель первісної магії
Серед усіх водяних духів саме ці створіння найчастіше залишаються непоміченими — аж до тієї миті, коли вже пізно. Водяні вʼязні форми, яких у загальному вжитку називають water weirds, є змієподібними духами, що охороняють джерела, фонтани, ставки та інші водойми, насичені магією.
У спокої вони не мають образу. Вода є їхнім тілом, і жодне око не відрізнить їх від звичайної гладіні. Та варто порушити межі їхнього володіння — і вони здіймаються з води у вигляді живих сплесків, що нагадують змію або, подекуди, молодого дракона, виліпленого з хвиль.
Часто одного цього видовища достатньо, щоби відвадити порушників. Але якщо сутичка неминуча, водяний вʼязень обіймає ворога текучими кільцями, стискаючи так, ніби саме море зійшлося в кулак.
Дивно, але ці духи здатні до памʼяті. Деякі з них охороняють одне й те саме місце поколіннями, спостерігаючи за змінами світу. Часом їм приписують славу оракулів: вони реагують на звернення мовою Первісних стихій, відповідаючи не словами, а рухом води, сплесками чи предметами, що спливають з глибини.
Слід памʼятати: вони не говорять — але це не означає, що вони не розуміють.
Water Elemental Myrmidon
На противагу вільним духам води існує форма, що є радше знаряддям, ніж істотою. Водяні елементальні мірмідони — це елементалі, викликані та навіки звʼязані в ритуально створені лати.
У цій формі вони не памʼятають себе колишніх. Жодних течій, жодного простору, жодної волі. Лише наказ.
Я не раз спостерігав, як такі істоти стояли нерухомо роками, доки їхній творець не вимовляв команду. І тоді броня рухалась, мовби в ній ожила буря, але буря ця знала лише один напрям — уперед.
Чи є це насильством над стихією? Безперечно.
Чи є це ефективним? Також.
Мірмідони не обирають, не сумніваються і не відступають. Вони — ідеальний солдат для тих, хто не бажає домовлятися з водою.
Water Elemental — Дух хвиль і припливів
Класичний водяний елементаль — це не форма, а процес. Дух Плану Води вливається в рідину, надаючи їй волю й рух. Те, що постає, нагадує живу хвилю, здатну одночасно бити, розтікатися й поглинати.
Їхні тіла мінливі, як і сама вода. Вони просочуються крізь вузькі щілини, здіймають удари, схожі на гейзери, або накочуються на ворогів, затягуючи їх у вир, де повітря стає недосяжним.
Найчастіше такі духи виникають поблизу вузлів елементальної сили: у бездонних водоймах, магічних джерелах, вирвах і водяних проваллях. Примітно, що форма елементаля завжди несе відбиток середовища, в якому він народився. Вода болотиста породжує важкі, тягучі обриси; чисті джерела — стрімкі та ясні; морські глибини — темні й масивні.
Дивлячись на них, я завжди мав відчуття, що це не істота напала на тебе — це приплив вирішив, що ти стоїш не там.
(сторінка, додана наприкінці тому, без заголовків у змісті)
Я довго вагався, чи слід включати цей розділ.
Усе, що буде написано нижче, не є спостереженням. Лише відлунням розмов, уривками нотаток інших і власними думками, яким бракує ґрунту.
І все ж — замовчування не є науковою чеснотою.
Існують чутки про елементаля, що стоїть поза відомими класифікаціями. Його не викликають. Його не стримують. Його не знаходять біля вузлів сили — радше самі вузли зʼявляються там, де він був. Кажуть, що це не хвиля і не вир, а сам принцип руху води, зібраний в одне явище.
Жоден опис не збігається з іншим.
Дехто твердить, що він не має форми, доки не торкнеться світу. Інші — що форма є надто складною, щоби її сприйняти. Траплялись записи, де його плутають із бурею, припливом або навіть із повільною зміною рівня моря, яку помічають лише через роки.
Найбільш настирлива легенда називає його обранцем божества води — втіленням волі, спущеним у матеріальний світ. Цю версію я відкидаю. Не тому, що вона неможлива, а тому, що вона зручна. Релігійні пояснення надто часто виникають там, де бракує терпіння для спостереження.
Боги, якщо вони й втручаються, не залишають слідів, придатних для вимірювання.
А тут — сліди є. Просто ми не знаємо, як на них дивитись.
Я схильний вважати, що йдеться не про істоту, а про стан. Коротку мить, коли вода перестає бути середовищем і стає рішенням. Якщо так — то шукати його марно. Його можна лише пережити, і то випадково.
Можливо, я помиляюсь.
Можливо, це лише спроба надати форму страху перед тим, що перевищує наші таблиці.
Але якщо одного дня ти стоїш на березі й помічаєш, що море відступає не за законами припливу —
не питай, як це називається.
Просто відійди.
Вода не зла і не добра.
Вона памʼятає.
І якщо ти хочеш працювати з нею — спершу навчися слухати, як вона рухається, навіть коли здається нерухомою.
— Ґ. Хвильнобровий