Марселін разом з Джеремайєю, Барріком, Мікардо і Джейкобом вирушили на Кверансіс, слідуючи волі Панцуріеля та відчуваючи тиск від скрижалі, яка ховала в собі велику силу. Перед відправкою Марселін звично помолилася, однак замість відповіді вона побачила лиш чорний маслянистий слід на воді, який вказував на південь.

Дорога в Харад минула майже без пригод, якщо не враховувати перевірку документів і невеличкий хабар, який закрив очі ельфів на деякі неточності в паспортах. Та вже ближче до Кверансісу стало зрозуміло, що авантюристи явно приплили одними з останніх на цю вечірку на кістках Архікракена.

Ще здалеку на горизонті майоріли прапори Слуг Безодні, тож "Щастя" одразу взяло курс правіше, обпливаючи острів. За бортом виднілися величезні кити-нежить з розпоритими животами, і скоро показалися й ті, з ким вони боролися — судно капітана Флінта теж було пришвартоване до берега. На самій береговій лінії велися бої, над островом гриміли та літали блискавки, високий маяк, який зберігав в собі серце Архікракена, кишів мертвяками, які на нього лізли, тож найкраще було підплисти на Кверансіс по-тихому, а ще ліпше — на шлюпці.

Так і вирішили. Але перед тим Марселін випила крові Архікракена, спробувавши з ним зв'язатися — і її тілом на мить заволодів Флінт, який тримав у своїх руках серце Архікракена і повністю контролював його, жителів, блискавки та острів загалом. Він запропонував стати його помічниками і прислугою й допомогти розібратися з нежиттю. Авантюристи вирішили погодитися на тимчасовий союз і з готовністю висадилися на березі.

Там їх зустрів дід з ліхтарем – житель Кверансісу, підвладний Флінту. Він закликав рухатися до маяка, щоб допомогти іншим стримувати нежить, а сам почав сунути на найближчого невмерлого — старого знайомого авантюристів Гниль. Гниль здивовано глянув на Марселін, говорячи що вона, себто начальниця, мала б бути біля маяка. З невеликою допомогою, але він втік, а пригодники рушили далі, лишаючи діда з ліхтарем позаду.

Дорогою вони зіткнулися з вершниками на тварюках, з якими билися кверансійські діти. Перемога над нежиттю була швидкою, хоч вони змогли відчутно задіти Барріка та Мікардо. Однак маяк вже височів попереду, а навколо нього гуртувалися орди нежиті.

Марселін і Джеремайя розкрили крила, рухаючись зі скрижаллю до вершечка маяка; Джейкоб також був підтримкою згори; а Баррік та Мікардо разом з цербером мали прорубувати собі шлях на землі. Але пригодників почали тиснути водночас з обох сторін.

Флінту, який досі тримав серце, не сподобалася самовільність його "прислуг", і він почав кидатися блискавками в Джеремайю та Марселін. З іншого боку до маяка на величезному павуку рухалася Міруель — сестра-близнючка Марселін і по сумісництву, воєначальниця нежиті. Міруель почала розповідати про те, що підняття Архікракена – велика помилка, і що лише Кораліус має достатньо сил, щоб врятувати весь світ. Розмова якось на задалась, тож всі основні дії далі відбувалися на вершечку маяка і в бою.

Марселін зустріла супротив Флінта, тож скрижаль довелося вставляти Джеремайї. Виявилося, що цього замало, і потрібно прочитати заклинання, тримаючи концентрацію на ньому деякий час. Тож Марселін прикривала чоловіка, Баррік та Мікардо прорубували собі шлях нагору, і разом пригодники стали проти всіх ворогів.

Мікардо відірвав Флінта від серця Архікракена і торкнувся його сам, після чого контроль над островом перейшов йому. Джейкоб атакував Міруель, яка в свою чергу намагалася магічно вплинути на Марселін — зрештою, сестрам вдалося дійти до хиткого перемир'я. Але ненадовго. "Він скоро буде тут". І це скоро наступило дуже швидко: раптом в розпал битви поруч з серцем з'явилися сині двері, і з них вийшов сам Кораліус. Одним доторком він вбив Мікардо, за ним вниз полетіла вже Міруель, а на Марселін і Джеремайю посипася ще більший шквал атак.

Кораліус не цурався добивати своїх, атакувати кожного, хто стояв на його шляху, і шантажувати Джеремайю смерттю Марселін. Однак всіх його намагань було замало, адже Джеремайя зміг закінчити заклинання, Джейкоб воскресив померлих, Баррік навіть лишив кілька ран лічу, а Архікракен нарешті воскрес.

Кораліус зі своєю свитою втік. Пригодники ледве вирвалися з маяка перед тим, як все покрилося плоттю кракена. Флінт також зумів вибратися. А інші стали поживою піднятого, знайшовши свою смерть в його нутрощах.