Гравці:
Абель
Марселін
Сильвіо
Юкіо
Мікардо
23 Nightal 812 рік після Потопу - 15 Hammer 813 рік після Потопу
Подорож до острова була важка. Холод, вітер, лік часу зник, але ми їх здолали. На останій день стало тепліше, вітер зник, тому плисти було важче. Маяк вказав нам шлях.
Перше, що ми побачили це величезна чорна скеля, але здається це був вулкан. Листя пальм - чорні, пісок теж чорний, усе чорнюще.
У порту нас зустрів дуже молодий чоловік. Розпиташи ми дізналися, що пришвартувалися у Шадоусенс. Чоловік записав катамаран за стоянку ( 5 зол за день).
Упевнелися, що то все ж височіє вулкан. Він не вивергався уже років тисячу.
Опісля того пішли до Гільдії Лікарів, де у віконці адміністрації нас зустріла жінка середнього віку, після розмови з нею пішли на аудит із старшим лікарем, інспектором прімусом - Едвар Мелер ( коридор, треті двері ліворуч, якщо підматися нагору. Вона сказала, що він прийме нас як громадян).
У нього ми розпитали про Ауріка. Виявилося, він давно його не бачив — той уже тривалий час не з’являвся в гільдії. Також дізналися, що Аурік родом не з цього острова. Міг стати магістром, але надмірна цікавість до певних речей не дозволила йому просунутися кар’єрними сходинками.
Діставши адресу будинку Ауріка, пішли далі (далі по головній алеї, халупка).
___
Поки йшли бачили, як вулицею гралися діти, й ті ненароком наткнулися на панів. Один із панів почав чихвостити малого ( інші дітлахи утекли), що той аж стиснувся й почав плакати.
Авантюристи захистили малого й змусили панів піти геть, але ті промовили фразу «Лорд Санітріл - він ніщо без наших грошей й інвестицій. Мають йому нагадати де його місце, що той має дослухатися до них. або буде новий лорд.»
Під час розмови ми дізналися, що хлопця звуть Кокі. Батьків у нього немає — лише старший брат, який працює в доках. Кокі намагався обікрасти Марселін, але спроба виявилася невдалою. Ми провели з ним коротку «виховну лекцію», а потім хтось із авантюристів дав йому трохи грошей, аби хлопець міг почати власну справу й не бідувати. Малий щиро подякував і побіг похвалитися братові.
(Цікавий факт із розмови з Кокі: на острові овочі не ростуть — їх привозять.)
___
Дійшовши до будинку Ауріка, побасили на дверях лікаря дивну мітку. Крізь вікно було видно, що всередині все перевернуто, наче там уже хтось побував. Вирішили, що вламуватися до чужого будинку посеред білого дня — надто підозріло, та й ми ж не злодії. Тож спершу постукали до сусідки лікаря. Вона розповіла, що нещодавно до нього приходили якісь «чорти», усе перевернули догори дриґом. Мітка на дверях з’явилася близько тижня тому, а самого лікаря ніхто не бачив уже днів п’ять. Казала, він дуже перелякався тієї мітки й постійно повторював, що йому гаплик. Родичів у лікаря не було.
( Під час короткої розмови дізналися, що в жінки був кашель. Вона розповіла, що їй порадила траву чорна рукола . Після того, як жінка попила настій із тієї травички, кашель у неї зник.)
Як тільки допомогли жінці у підвалі й та нам дозволила зайти під її наглядом у будинок Ауріка.
Усередині ми було безліч записів, але усе перевернуто. Серед паперів трапилася записка: «Чекаю тебе на нашому місці, мій мі аморе». Виявилося, він мав коханку — ельфійку, яка певний час була з ним, а потім поїхала, розбивши йому серце. Це сталося, мабуть, років п’ять чи десять тому. У смітнику ми також знайшли аркуш із записами про пацієнта( далі буде відомо, що пацієнт 298- Браан, із варти чорного списа, став вампіром) та карту.
За картою ми вирушили до Чорного лісу. На галявині, за болотом і в тумані, побачили темну постать. Вона промовляла жіночим голосом — тихо, але виразно. Та згодом її розгнівали.
« Ви ще не в землі, ваші серця ще б’ються, ви ще живі, де ваше горе. Що позитивного в тобі? Я виправлю усе», - підлетіла до Сильвіо.
Це виявилась Баньші.
Бій тривав недовго, але виявився складним, особливо для Марселін. Подолавши банші, ми подумали, що все скінчилося. Та не так сталося, як гадалося. Раптом з’явилися троє чоловіків — вони стежили за нами весь цей час і тепер вимагали карту. Звісно, ми відмовилися її віддавати. Бій був виснажливий: один із них майже викрав карту( вона була у Марселін), але зрештою ми його спіймали й перемогли. Двох вампірів убили, а третій утік.
Несучи Марселін, ми все ж дісталися до халупи, де знайшли Ауріка. Він підлікував Марселін і погодився вирушити з нами до Каменя, але за умови, що ми допоможемо йому вивести вбивць на чисту воду.
Перед відплиттям назад на острів знову поговорили з наставником Ауріка - Мелером. Йому все ж вирішили збрехати, що не знайшли Ланстера.