На пірсі зібрались Абель, Джеремая, Дхарак, Мікардо і Ранрок. Ми взяли катамаран і попливли на острів Малхевен у пошуках інформації про лізардфолків, і їх рейд.

Острів Малхевен - маленький острів, де гарний піщаний берег колом оточує тропічні джунглі. В центрі острова височіє невелика гора.

Ми припливли через кілька днів, ввечері. Припаркувавши катамаран, ми відправились вглиб острова, на пошук якогось поселення. Або його залишків.

Пройшовши тропічну гору, ми знайшли невелике поселення хафлінгів. Зовні виглядало, що все в них добре і спокійно. Але якщо уважно приглянутись, то можна помітити залишки недавнього нападу. Де-не-де залишки крові, деякі паркани все ще поламані, тощо.

Коли ми спробували підійти ближче, і поговорити з місцевими, то вони почали ховатись, і відправили нас до Папи. Папа - це старий гобіт, який має найбільший і найбагатшу нору.

Ми підійшли до нього, і нічого толком не дізнались. Він був не схильний до розмов з нами. Ми з трудом випитали в нього, що дійсно був рейд, і що лізардфолки попливли після цього на захід від їх острова. Між іншим, Папа проговорився, що в них є в полоні лізардфолк. Але поговорити з ним ми зможемо вже зранку. І переночувати в селі ми теж не можемо.

Ми спокійно переночували біля катамарану. Зранку, зібравшись разом, ми пішли знову в село щоб поговорити з цим Лізардфолком. Але коли ми прийшли до клітки, то виявили, що клітка порожня, і в ній був підкоп. Знайшовши ямку з якої виліз бранець, Мікардо знайшов його сліди і ми відправились за ними.

Сліди йшли зиг-загами, і в один момент вони почали розділятись. В одну сторону повела одна пара слідів, а в іншу, яку знайшов Абель, кілька пар слідів. Мікардо залишив на верхніх гілках пальм позначку, і ми відправились туда, де веде більша кількість слідів.

Трохи заглибившись в сліди зістріли лізардфолка, який сидить на дереві, а його оточили 4 ящірки.

Ящірки дуже сильні: їх шкіра міцна, удари сильні, а погляд гіпнотизує і від нього камʼяніʼєш.

Ранроку вдалось успішно приспати дві ящірки, що сильно спростило життя. Мікардо взяв на себе одну ящірку, Дхарак іншу. Джеремая, Абель і Ранрок атакували здалеку. Але це не завадило їм один раз атакувати Абеля. Від одного нападу ящірки Абель мало не відкинувся. Удари їх були відчутно болючі, а укуси отруйні.

Поки Абель відходив від атак, він підійшов ближче поговорити з лізрдфолком. Ним виявився Ваньочок - брат нашого

Після того, як ми розібрались з неприспаними ящірками, ми групою, по черзі вбили сплячих ящірок: оточили їх і по черзі наносили удари. Наших атак було достатньо, щоб вони не встигли нанести роздуплитись і відповісти.

З цікавого, після того як ящірки вмерли вони самі почали перетворюватись на камінь. На щастя ми їх відрубали голови, і їх можна повішати в нашій таверні.

Ваньочок нам розказав, що їхній головний Іванич останнім часом сильно помінявся і став сильно злий. І взагалі, Ваньочка позбулись і лишили на острові бо він загубив якусь важну баночку в трикутнику Мерфолків. А сам острів лізардфолків на захід від теперішнього острова, те що і казав Папа.

Також, Ваньочок сказав, що чує голос, який нагадує Іванича і кличе його до себе. Зваживши за і проти наступних ідей:

• Плисти на острів Лізардфолків

• Шукати банку в трикутнику Мерфолків

• Йти на голос
  Ми вирішили піти на голос. Виглядає як річ, що можна перевірити найшвидше.

Голос нас привів до печери, яка вкрита гарними дорогоцінними каменями, які світяться. Джеремая зміг оцінити, що вони доволі дорогі.

Тільки ми зібрались вдарити щоб виколупати камінь, як всі почули в себе в голові: «Ви принесли мені якийсь камінь, чи себе». Ми сказали, що нічого і істота вирішила атакувати.

Це виявився ще один сильний ворог. Незрозуміла істота, яка покрита каміннями і шипами, яка здатна телепортуватись в межах печери. Тільки ми подумали про відступ, як вона мало не вбила Джеремаю. А за наступний хід вивела з гри Дхарака. Як тільки Дхарака полікували, так він і знову впав. На щастя, Абель зміг зачарувати своїм виглядом цю істоту, і вона дуже добре ставилась до нього. Настільки добре, що дозволила закастити на себе Fairy Fire.

Відступ не вдався тому ми бились далі. Як тільки фокус уваги змістився від Дхарака, він зібрався і закликав потужний грім. Його удар став останнім: від нього істота просто розсипалась.

Ми почали білувати залишки: 10 аметистів та дорогоцінний камінь що дозволяє спілкуватись з іншими.

Ми, вже великою компанією повернулись в село, поговорити з Папою. Він нам пообіцяв дати щит. Все одно вони не мають застосування.

А заодно, Камінь отримав меморандум на торгівлю травою з Малхевеном. Ідея курити нашу траву їм подобається.

Так ми на ще один крок наблизились до розвʼязки історії з лізардфолками, і привезли брата нашому другу Саньочку.