Пригодники: Валеріан, Бонтанус, Марселін

Дійшовші до пригодників, численні чутки про те, що далекий східний острів Дангем потерпає від загадкового прокляття, не залишили Валеріана, Бонтануса та Марселін байдужими. Троє відважних авантюристів не змогли стояти осторонь чужої біди, тож, не вагаючись, вирушили в дорогу, аби простягнути руку допомоги мешканцям острова.

Підпливаючи до місця призначення, вони стали свідками тривожної картини: ще здалеку було видно заграву пожежі, а за дві милі від берега на якорі стояли три кораблі. Придивившись, авантюристи розпізнали два торговельних судна та третє, на якому майорів піратський прапор із зображенням кісток та чорної бороди. Почекавши, поки пірати відійдуть на безпечну відстань, герої наблизилися до торговців, щоб дізнатися про стан справ на острові.

З розмови з моряками з’ясувалося, що Дангем славиться своїми унікальними "теплими фруктами", проте наближатися до нього зараз украй небезпечно. Вода у прибережній зоні буквально закипала, а невідомі створіння атакували кожного, хто наважувався підійти до берега. Надавши медичну допомогу пораненим на торговельному судні, пригодники вирішили не наражати на небезпеку "Старого Ворона" і вирушили до острова на шлюпці. Невдовзі з морської піни з’явилися ті самі таємничі вороги — парові мефіти. Швидко здолавши стихійних істот, герої дісталися суходолу якраз у той момент, коли місцеві мешканці закінчували гасити пожежу на маяку.

Спілкування з городянами підтвердило найгірші побоювання: над Дангемом справді тяжіло "прокляття". Все місто заросло химерними лозами, що нагадували велетенські мацаки, які ставали дедалі товстішими ближче до центру Дангему. Окрім цього, речі навколо цих мацаків спалахували самі по собі, прирікаючи острів на повільне знищення. Хоча Дангем перебував під протекторатом Ліги піратів, ті не виявляли жодного інтересу до порятунку підвладних територій. Дізнавшись ім’я намісника — Стіва Блека — та розташування ратуші, герої негайно вирушили на зустріч із ним.

Під час бесіди зі Стівом з’ясувалося, що відправлені ним у каналізацію розвідники так і не повернулися.

Перед тим як зануритися в небезпечні тунелі, пригодники відвідали храм Трійці, щоб заручитися підтримкою вищих сил. Валеріан, Марселін та Бонтанус піднесли спільну молитву кожен своєму богу, проте в цю мить вони були єдині як ніколи. Коли ж вони принесли пожертву, золото миттєво згоріло прямо на вівтарі, що привернуло увагу місцевого пастора.

Від нього герої почули давню легенду про Дангем:

Століття тому островом правив король Іліс. Одного дня він відшукав древню книгу із ритуалами та почав вивчати її. Знайшов у книзі потужний ритуал і провівши його, отримав потужну силу. Він наділив приближених до нього людей частинкою своєї сили, а ця сила з часом поглинула їх розум. Король перетворився на тирана і згодом йому стало не вистачати земель його власного острова, тому він став планувати захоплення сусідніх островів. Іліс вимагав острови неподалік підкоритись йому і після цього, під виглядом парламентерів і гінців сусідніх островів на острів прибули потужні чарівники і попросили аудієнції, щоб присягнути йому на вірність. Король, засліплений манією величі та бажанням влади, пустив їх до тронної зали, де вони запечатали його у камінь. А після його запечатування, те саме зробили з його приспішниками. Потім чарівники забрали камені з острова, але один залишився на ньому

Оглянувши в центрі міста обеліск на якому був вигравіюваний цей же Обеліск, довкола якого святкували люди. Й під яким було гравіюванням приховане зображення дзеркальної копії цього Обеліску, але дуже спотвореної. Далі загін відправився під місто в каналізацію.

Завдяки навичкам виживання Бонтануса, загін зумів оминути ворогів та швидко дістався місця, звідки розросталися лози. Вони виходили із приміщення за дверима, що були заморожені сапфіром. Шлях далі перегороджували десять плиток із фрагментами історії короля. Зрозумівши, що це зашифрована хроніка, герої виклали їх у правильному порядку, і двері нарешті відчинилися.

У центрі зали вони побачили величезний рубін, що шалено обертався у повітрі, а стіни кімнати палали живим вогнем. Коли Бонтанус спробував зупинити камінь, полум’я зі стін охопило самоцвіт, і перед пригодниками постав розлючений вогняний генерал короля Іліса. Почувши, що істота має намір спопелити весь острів, герої вступили у бій.

Після запеклої битви генерал був розгромлений, а з його останків випав той самий розпечений рубін. Тієї ж миті лози почали втягуватися назад в обеліск, а задушлива спека відступила. Повернувшись до Стіва Блека з перемогою, авантюристи передали йому магічний рубін, оскільки той був необхідний для підтримки життєдіяльності острова.

Як нагороду за порятунок, герої домовилися про офіційне визнання незалежності рідного острова, а також отримали кілька ящиків славнозвісних "теплих фруктів". Завантаживши здобич на борт "Старого Ворона", пригодники з почуттям виконаного обов’язку вирушили додому.