Автор: брат-реєстратор Елінар Ваест
Місце ведення: форт Белуріан, острів Шудан
Ми почули заклики Адресіна. Вони були чіткі та однозначні.
Амберлі обіцяє благо у Чорному морі.
Орден Солоний Якір ухвалив рішення: вирушаємо.
Досягли острова Шудан. Форт Белуріан — руїна, що пережила Потоп, але не час.
Стіни стоять. Порожні.
Відновлення форту триває.
Белуріан стає не лише укріпленням, а й вузлом торгівлі.
Кораблі з інших островів Чорного моря почали заходити частіше.
Перший рейд єбаних невмерлих.
Відбито. Втрати мінімальні.
Гівнюки мала на головах білий трикутний знак — знайомий символ місцевої швалі.
Почали полювання на динозаврів. Частину — приручено.
Їхнє м’ясо ситне, їхня сила — корисна.
Амберлі благословляє нас.
Початок експедицій у бік центру Чорного моря.
Компас поводиться дивно. Хвилі — непередбачувані.
За нами постійно стежить якась херня.
Повернення з експедиції.
Зупинені блядською бурею, що виникла з чистого неба.
Серед хвиль — елементалі води, розуміні, цілеспрямовані та обережні.
Я почав вести окремі нотатки про рівень води.
За десять років — підйом очевидний.
Темп нерівний, але беззаперечний.
Потоп не завершився. Він триває.
Пиздець. Коли ця вода вже закінчиться.
Візит Адресіна.
Для нього зведено дерев’яну статую у внутрішньому дворику форту.
Амберлі наповнила її силою.
Адресін — власним благословенням.
Я відчув тиск гордості у грудях, стоячи поруч.
Чутки серед братів:
у центрі Чорного моря щось є.
Щось, що потребує захисту. Або стримування.
Амберлі це хоче.
Експедиція знову зірвана.
Кракен. Один. Великий.
Не напав, а перегородив шлях.
Кончений сторож.
З’явилися ще й наги, дідько їх би побрав. Вони не говорять, а просто нападають.
Море навколо центру — заборонене. АЛЕ КИМ?
Нальоти гівнюків почастішали.
І вони інші.
Немає білого трикутника.
Вони сильніші, розумніші?
Наче хтось навчає цих гівноїдів воювати.
Форт постійно в облозі.
Ми тримаємось. Але ресурси тануть.
Динозаври гинуть швидше, ніж ми встигаємо виростити нових.
Але нічого, ці суки несуть колосальні втрати.
Я пишу це при світлі одного факела.
Ворота Белуріану зламані.
Нежить у дворі. Вона чогось чи когось чекає.
Я не знаю, чи дійде цей журнал до інших.
Якщо так — знайте:
ми були праві.
У центрі Чорного моря є щось.
І воно варте ціни, яку ми заплатили.
Нехай Амберлі пам’ятає нас.