Пригодники: Джеремайя, Вентомар, Юкіо, Марселін, Бонтанус

Перед початком пригоди Марселін, як зазвичай, приділала час молитві Панцуріелю, на гарну дорогу, та успіх у помсті барону Теодору.

Взяли з собою 10 моряків, за два дні вже були біля Вергласу, та вирішили перепочити. Проте перед тим як відправитись далі, вирішили скористатись вміннями Вентомара передбачати погоду, що дуже виявилось у нагоді, адже до самої ночі над морем вирувала буря. Переночувавши, попливли далі до Ейріслану.

В один момент, помітили когось за бортом. Підпливши ближче, побачили гострі вуха та темну шкіру. Дроу виглядав як вцілілий після корабельної аварії, тож вирішили йому допомогти. Після того як Бонтанус привів дроу до тями, виявилось що той був частиною гуманітарної каравели, що везла провіант з Хараду до Афтії. Ще трішки побалакавши, вмовили його подумати над роботою на Камені, також дроу виявив бажання допомогти безпечно доплисти до Ейрсілану, адже знав всі піратські шляхи у цих водах.

По дорозі також вирішили заплисти на найближчий торговий острів, щоб купити велику шлюпку, адже висаджуватись на острів на "Старому Вороні" було неможливо.

Після вказівок дроу, успішно допливли до ділянки океану, яка була повністю вкрита туманом, й де можна було спокійно відпочити, адже шанс помітити корабель був мінімальний. Зранку підпливли на безпечну відстань до Ейрсілану (2 милі), й вирішили продовжити шлях на шлюпці, "Старий Ворон" же відправився назад в туманну зону, морякам дали вказівку повернутись на 4 день.

Успішно висадившись на березі, та замаскувавши шлюпку, пригодники розпочали полювання на Теодора. Після низки випробувань в лісі, та дослідження навколишньої території знайшли тимчасове укриття в напівзруйнованому будинку, звідки проводили подальшу розвідку храму, щоб мати можливість влаштувати засідку. На другий день побачили "верховну" нежить, яка на вигляд точно була місцевою знаттю.

Зрозумівши, що барон Теодор буде віддавати почесті Панцуріелю на третій день перебування на острові, авантюристи швидко організували засідку. Бійка йшла доволі важко, про те вдалося загнати барона у глухий кут, аж настільки, що той забився в невидимості у куточок кімнати. Але в один момент, коли Марселін скакала завдавати Теодору фінального удару на своєму Фаєноні, неочікувано для всіх Теодор розчинився в повітрі разом з Марселін.

Відчувши напрямок магії Юкіо швидко визначив напрямок, в якому телепортувався Теодор й розпочалась погоня. Марселін вже була на волосинку від смерті, коли влучний постріл Джеремайї вже навіки прикінчив барона. Забравши його компас та амулет, вирішили спалити його тіло, щоб вже остаточно упокоїти його душу.

Але часу на перепочинок не було, адже тепер за пригодниками гналася орда нежиті. Швидко маневруючи лісом, та оминаючи патрулі нежиті добігли до шлюпки. Ослаблий Вентомар не міг грести, тож Марселін довелось робити це самотужки. На щастя, гармати з сусідніх постів не були влучними, тож пригодники успішно допливли до "Старого Ворона".

І от вже наче все спокійно. Бонтанус та Юкіо святкували разом з моряками, Вентомар виглядав свого яструба, Джеремайя непорушно стояв в роздумах, і лише у Марселін на серці було неспокійно. Наступного ранку, Марселін налякана та збентежена почала бігати по палубі, й вимагаючи викинути за борт дроу, якого ми врятували. Як виявилось, Панцуріель навіяв віщий сон Марселін, в якому вона побачила, як "Старого Ворона" беруть на абордаж три десятки акул-перевертнів, і як виявилось, дроу був одним з них. Тож швидко позбувшись зрадника на борту, пригодники чимдуж поспішили додому, на рідний Камінь.